Закликаємо допомогти одиноким матерям

 

Цієї весни закінчується термін перебування в Дрогобицькому соціальному центрі матері та дитини двох молодих жінок із маленькими дітьми: Хомин Наталі та Дзюрій Оксани. Життя кожної з них склалося по-різному важко, але на якийсь час вони змогли поселитися в центрі, де отримували все необхідне для проживання та догляду за своїми дітками. На сьогодні ці сім‘ї потребують допомоги для самостійного проживання та облаштування майбутнього помешкання.

 Для Оксани та її сина Василька (1 рік 4 місяці) необхідно:

-          набір дорослої та дитячої постільної білизни;

-          подушка, ковдра, покривало для дорослого;

-          рушники;

-          дитяче ліжечко;

-          матрац дитячий;

-          мікрохвильова піч;

-          електрочайник;

-          праска;

-          стільці або табуретки – 2 шт.

 

Наталя та маленька Марічка (1 рік 6 місяців) будуть вдячні за:

-          набір дорослої та дитячої білизни;

-          подушку, ковдру, покривало;

-          рушники;

-          праску;

-          електрочайник.

 Оксана росла у неповній сім'ї. Свою матір дівчинка любила і була вдячна їй за дар життя. Мати разом з бабусею турбувалась за Оксану і ще трьох дітей (дівчинку Галинку і двох хлопчиків Михайлика та Василька).

До 24-х років Оксани померли її брат Василь, мати та бабуся. На сьогодні практичної підтримки жінка не отримує, адже не має від кого – ні її сестра, ні брат не створили благополучних сімей та й ще зловживають алкоголем.

До цього часу жінка зуміла довести всім, що зможе собі дати раду. Вона вступила у школу-інтернат, де їй подобалось навчання. Там вона почувалась серед своїх. Проте 9 років навчання швидко пролетіли. Оксана вирішила, що зуміє сама себе забезпечити і найнялася на сільськогосподарські роботи до одного роботодавця. Вона ще тоді не знала, що колись буде згадувати цей епізод, як закреслену сторінку історії свого життя. Працюючи там, вона познайомилася з своїм майбутнім чоловіком та уклала з ним цивільний шлюб. Проте бажання народити дитину її чоловік не розділяв, до того ж він фізично і морально її принижував, зловживав алкоголем. Робота на полі була настільки важкою, що фізично її було досить важко виконувати. Цього всього Оксана не могла терпіти і вирішила повернутись у своє рідне село.

У жовтні 2011 року на світ з'явився маленький Оксанин синочок – Василько. У них появилося нове тимчасове помешкання - соціальний центр матері та дитини.

Мати живе для сина і заради сина, вкладаючи у нього все те найкраще, що може йому дати на сьогодні. Василько добре розвивається. Тільки шкода, що цього не може бачити його тато, якого він кличе «тать-тать». Адже батько нічого не робить для того, щоб вони змогли прийти до нього жити (помешкання занедбане, неохайне, із запахом алкоголю). Саме тому Оксана з дитиною планують повернутись жити до батьківської хати матері, оскільки термін їхнього перебування Центрі підходить до завершення у квітні 2013 року.

Уже тепер Оксана добре знає, що трудностей у самостійному житті їй не обминути, і що вона з Васильком зможуть їх пройти лише за допомогою добрих людей, яких пошле їм Бог.

 

Наталя зростала у неповній родині, виховувалась в інтернаті. З дитинства бракувало їй любові та уваги, але дівчинка вперто шукала своє щастя  та незабаром вийшла заміж. З часом у її родині з‘явилися дві донечки – Оля та Оксанка.

Невдовзі Наталя розлучилася із своїм чоловіком та прийняла рішення виїхати закордон у пошуках заробітку. Але там їй ще важче без підтримки близьких людей,  та й постійну роботу вона так і не знайшла. Наталя познайомилася чоловіком, біля якого їй здалося, що вже всі проблеми позаду і ось воно, щастя! Але, після недовгого періоду гармонії вона зрозуміла, що її знову зрадили. На той час вона була вагітна. Ближче до терміну пологів знайомі Наталі спільно назбирали грошей  та купили їй квиток на літак додому. Але на висоті кількох тисяч кілометрів, в літаку, в неї починаються пологи, а на території України її зустріла швидка.

Донечка народилась передчасно, з аневризмою на серці та низьким імунітетом. Цілий рік Наталя та її малеча боролись з хворобою, що постійно нагадувала про себе. Але доля посміхнулась жінці – її скерували в Соціальний Центр матері та дитини. Наталя зітхнула з полегшенням, адже в Центрі тепло, затишно, є всі умови для проживання з маленькою донечкою. Персонал закладу вчить Наталю опікуватись хворою дитинкою, сприяє в проведенні обстежень та лікування, підтримує морально.

Термін проживання Наталі та Марічки в Центрі закінчується 20 березня.  Повернення додому її лякає, адже в неї не буде сторонньої допомоги в опіці над малечею, а вдома ще 2-є діточок і старенька мама. Потрібні будуть ліки для дитини, гроші на облаштування дитячого куточка і ще багато чого. Наталя надіється на допомогу небайдужих людей.

 

 

Телефон для благодійників: (032) 275 12 00

НОВИНИ

анонс:
4000 дітей чекають на подарунки від небайдужих людей
07 Грудень 2017 року
зображення:
анонс:
Мальтійці організували благодійний обід для 200 нужденних
20 Листопад 2017 року
зображення:
анонс:
1-3 вересня у Кам’янці-Подільському пройшли ІІІ щорічні мальтійські маневри волонтерів-рятувальників.
05 Вересень 2017 року
зображення: